Творчість в моєму житті …
МУЗИКА - МОЯ СІМ’Я, МІЙ ДІМ , МОЄ ЖИТТЯ!!!

Виникають моменти в моєму житті коли я серйозно замислююсь над тим, без чого моє життя було б нестерпне… І на думку приходить одне – творчість. Адже ми не так часто думаємо про той внесок, який робить творчість щоденно у наше життя. Музика, фільми, живопис, література, архітектура… Без усього цього життя не мало б ніякого сенсу…

Наскільки творчість посідає глибоке місце в моєму житті? Але хіба ж це можливо виміряти, коли я слухаю кожного дня різну музику, або коли читаю статуси відомих людей у соц. мережах або коли йду по вулиці та захоплююсь фасадом старої будівлі? Творчість невід’ємна частина життя кожного з нас, звісно, для когось більшою мірою, а для когось меншою. Адже є творці, а є просто споглядачі. Себе, на жаль, можу віднести поки що до 2-го типу, бо поки що не створила нічого, про щоб можна було згадувати нащадкам.

Хочеться акцентувати увагу на найбільш поширеному та найменш оціненому типу мистецтва – на музиці. Я можу з впевненістю сказати, що саме музика справляє чи не найбільший вплив на моє життя, мій настрій, мою поведінку… Можливо це і здається дивним, але це дійсно так! МУЗИКА - МОЯ СІМ’Я, МІЙ ДІМ , МОЄ ЖИТТЯ!!!

По-перше, ЧОМУ МОЯ СІМ’Я? На це запитання я можу дати з легкістю відповідь, адже дійсно всі члени моєї сім’ї – це люди які люблять і цікавляться музикою з дитинства. Мама, татко, сестра та брат - всі ці люди , МУЗИКАНТИ. З дитинства вони співають, грають на інструментах різноманітну музику різних епох.

По-друге – ЧОМУ ДІМ? На це запитання може дати будь-який прохожий на вулиці, адже на сьогоднішній день не можливо жити без музики, музика повсюди. Прибираючи в квартирі чи будинку ми слухаємо музику; готуємо їсти ми також з музикою; навчаємось ми також з музикою! Тому що музика - це енергія, яка надає нам сили та піднімає настрій.

По- третє – ЧОМУ ЖИТТЯ? У кожної особистості життя своє, оригінальне , особливе…Уже з дитинства у нас формується любов до чогось єдиного, саме моє дитинство формувалось та будувалось на любові до музики. З раннього дитинства я була в оточенні музичного мистецтва. Я знала що таке гра на народних інструментах, народна пісня, класика,а також паралельно дізнавалась про сучасний розвиток музики.

Для мене музика – найкращий друг, радник, приятель та тренер. Зранку – вона бадьорить. Удень – додає наснаги. Ввечері – відволікає на певний час, дає відпочити. Вночі – розслаблює, заколисує, заспокоює. Я слухаю різну музика, я маю певні вподобання, проте завжди відкрита для чогось нового в моєму житті.

З дитинства я задумувалась над тим чи займатись мені професійно музикою, але склалась життєва ситуація так, що тепер я навчаюсь на історика, але я не шкодую про те, що не було зроблено , а навпаки радію тому що я історик! Адже на даний час мені нічого не заважає реалізувати себе у музиці. Кожного разу коли в інституті проходять різноманітні культурні заходи , я завжди з радістю виступаю та реалізую себе. З кожним виступом на сцені я все дорослішаю і дорослішаю у музичному житті.

Не втрачати цікавість та любов до музики допомагає мій наставник та учитель - старший брат, який завжди мене знайомить не лише з сучасним мистецтвом музики , але найголовніше він мене знайомить з класикою, яка вічно жила і буде жити у наших серцях.

Наприклад, нещодавно він відкрив неймовірний світ класичної музики. Я ніколи особливо і не захоплювалась класикою, але після того, що я дізналась була справді ошелешена. Наскільки ця музика досконала, цільна, неповторна, вона може викликати у нас усі можливі почуття, навіть про які ми забули, навіть, які живуть у найглибших закутках наших душ. Музика здібна все це відтворити, виплеснути на нас та залишити у своїх теплих, дивовижних хвилях надовго.

Велику повагу в мене викликають талановиті люди, які знають як створювати гарну музику, як підтримувати це високе та складне мистецтво, як не давати йому занепадати. На жаль ми зараз маємо не багато таких випадків, таких людей. Проте музика народжується не в студіях звукозапису чи на екранах телевізорів. Вона живе серед нас, у кожному з нас, просинаючись на вечірніх вулицях, у вагонах метро, у самотніх помешканнях. Не слід недооцінювати цього величного та невід’ємного явища нашого життя.

Халанчук Тетяна

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить